речитативний
РЕЧИТАТИ́ВНИЙ, а, е, муз.
Прикм. до речитати́в 1.
Високий ступінь розвитку речитативної поезії виявляють українські народні думи (з наук. літ.);
З погляду інтонаційного складу, речитативного характеру мелодій до українських дуже близькі словацькі варіанти (з наук. літ.);
// Власт. речитативу.
Уривки партії Марусі Богуславки написано цілком у вільній речитативній манері, з дуже скупим оркестровим супроводом (з наук. літ.);
Порожня сцена, темінь. Промені двох прожекторів. Речитативну мелодію починає оркестр. Гобої м'яко тремтять, їх підтримують кларнети (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)