речитативний

РЕЧИТАТИ́ВНИЙ, а, е, муз.

Прикм. до речитати́в 1.

Високий ступінь розвитку речитативної поезії виявляють українські народні думи (з наук. літ.);

З погляду інтонаційного складу, речитативного характеру мелодій до українських дуже близькі словацькі варіанти (з наук. літ.);

// Власт. речитативу.

Уривки партії Марусі Богуславки написано цілком у вільній речитативній манері, з дуже скупим оркестровим супроводом (з наук. літ.);

Порожня сцена, темінь. Промені двох прожекторів. Речитативну мелодію починає оркестр. Гобої м'яко тремтять, їх підтримують кларнети (Ю. Яновський).