рикало

ри́кало

-а, ч., розм.

1》 Володар сильного голосу.

2》 Гаркава людина.

Значення в інших словниках

1. рикало — Рикало, -ла м. 1) Обладающій громкимъ голосомъ. Наш дяк — добрий рикало: як що виголосить у церкві, так хто його зна де чутно. 2) Картавящій человѣкъ.  Словник української мови Грінченка