розбишацький

розбиша́цький

-а, -е.

1》 Прикм. до розбишака.

|| Який складається з розбійників, розбишак.

|| Належний розбишаці.

|| Власт. розбишаці, такий, як у розбишаки.

2》 Стос. до розбишацтва.

Значення в інших словниках

1. розбишацький — розбиша́цький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. розбишацький — РОЗБИША́ЦЬКИЙ, а, е, розм. 1. Прикм. до розбиша́ка. Живучи цілий вік таким життям, вона звикла до його [нього] сама, раділа всякій удачі, допомагала в розбишацьких затіях... (Панас Мирний); Пана .. убили [розбійники], а пані отаман розбишацький ..  Словник української мови у 20 томах
3. розбишацький — Розбиша́цький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розбишацький — РОЗБИША́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до розбиша́ка. Живучи цілий вік таким життям, вона звикла до його сама, раділа всякій удачі, допомагала в розбишацьких затіях… (Мирний, І, 1949, 404); Пана.. убили [розбійники], а пані отаман розбишацький.. собі взяв (Гр.  Словник української мови в 11 томах
5. розбишацький — Розбишацький, -а, -е Разбойничій. К. Кр. 11.  Словник української мови Грінченка