Великий тлумачний словник сучасної мови

розбуркати

розбу́ркати

див. розбуркувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розбуркати — розбу́ркати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розбуркати — РОЗБУ́РКАТИ див. розбу́ркувати.  Словник української мови у 20 томах
  3. розбуркати — РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ (ПІДІЙНЯ́ТИ), РОЗБУ́РКАТИ розм., ПРОБУ́РКАТИ розм., ПРОКИ́НУТИ розм.; ДОБУДИ́ТИСЯ розм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИ розм., РОЗТЕРМО́СИТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. розбуркати — РОЗБУ́РКАТИ див. розбу́ркувати.  Словник української мови в 11 томах
  5. розбуркати — Розбуркати, -ся см. розбуркувати, -ся.  Словник української мови Грінченка