розбурхувати

розбу́рхувати

-ую, -уєш, недок., розбурхати, -аю, -аєш, док., перех.

1》 Пробуджувати, спонукати кого-небудь до дії; викликати неспокій, розтривожувати.

|| Приводити до стану збудження, схвильованості.

2》 Викликати посилений прояв, збудження яких-небудь почуттів, думок і т. ін.

3》 Робити бурхливим, неспокійним (річку, море і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. розбурхувати — розбу́рхувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розбурхувати — РОЗБУ́РХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБУ́РХАТИ, аю, аєш, док. 1. кого, що. Пробуджувати, спонукати кого-небудь до дії; викликати неспокій, розтривожувати. – Що я хочу довести своїми рекордами? – питає Олена Семенівна.  Словник української мови у 20 томах
3. розбурхувати — ЗБУ́ДЖУВАТИ (викликати стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИ, ПОДРА́ЗНЮВАТИ, ГАРЯЧИ́ТИ підсил., РОЗПА́ЛЮВАТИ підсил., РОЗГАРЯЧА́ТИ підсил., РОЗГАРЯ́ЧУВАТИ підсил., РОЗІГРІВА́ТИ підсил., РОЗБУ́РХУВАТИ підсил., ЗАРЯДЖА́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
4. розбурхувати — РОЗБУ́РХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБУ́РХАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Пробуджувати, спонукати кого-небудь до дії; викликати неспокій, розтривожувати. — Що я хочу довести своїми рекордами? — питає Олена Семенівна.  Словник української мови в 11 томах