Значення в інших словниках
-
розбійництво —
розбі́йництво іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
розбійництво —
РОЗБІ́ЙНИЦТВО, а, с. Заняття розбоєм. – Добре, що прийшов, сину... Тепер помру спокійно. Вірю, що буде з тебе порядна людина. Розбійництво – недобре ремесло (В. Королевич); [Оленка:] І хіба це страшно? Хіба арештують нас за злодійство або розбійництво? (Мирослав Ірчан).
Словник української мови у 20 томах
-
розбійництво —
РОЗБІ́Й (напад, вбивство з метою пограбування), РОЗБІ́ЙНИЦТВО, РОЗБИША́ЦТВО, ХАРЦИ́ЗСТВО (ХАРЦИ́ЗТВО) розм., ХАРЦИЗЯ́ЦТВО розм., ЗДОБИ́ЧНИЦТВО розм.
Словник синонімів української мови
-
розбійництво —
РОЗБІ́ЙНИЦТВО, а, с. Заняття розбоєм. — Добре, що прийшов, сину… Тепер помру спокійно. Вірю, що буде з тебе порядна людина. Розбійництво — недобре ремесло (Три золоті сл., 1968, 141); [Оленка:] І хіба це страшно? Хіба арештують нас за злодійство або розбійництво? (Ірчан, І, 1958, 175).
Словник української мови в 11 томах