Великий тлумачний словник сучасної мови

розбійничати

розбі́йничати

-аю, -аєш, недок.

Займатися розбоєм, грабіжництвом.

|| перен., розм. Чинити насильство, утиски, здирство і т. ін. щодо кого-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розбійничати — розбі́йничати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. розбійничати — див. пустувати  Словник синонімів Вусика
  3. розбійничати — РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, аю, аєш, недок. Займатися розбоєм, грабіжництвом. Королівські васали будували міцні замки і розбійничали на великих шляхах (з навч. літ.); * Образно. Дівчина підбігла до того місця, де розбійничав хижак, і ..  Словник української мови у 20 томах
  4. розбійничати — БЕШКЕТУВА́ТИ (грубо порушувати загальноприйняті норми моралі й поведінки із застосуванням утисків, насильства), БЕЗЧИ́НСТВУВАТИ, РОЗБІ́ЙНИЧАТИ підсил. розм.; СВАВО́ЛИТИ, СВАВІ́ЛЬНИЧАТИ розм. (діяти на власний розсуд, ні на кого й ні на що не зважаючи).  Словник синонімів української мови
  5. розбійничати — РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, аю, аєш, недок. Займатися розбоєм, грабіжництвом. Королівські васали будували міцні замки і розбійничали на великих шляхах (Іст. середніх віків, 1955, 89); — Ти де був? — По Волзі їздив… — Розбійничав?...  Словник української мови в 11 томах