розв'ючений

розв'ю́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розв'ючити.

|| розв'ючено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. розв'ючений — розв'ю́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розв'ючений — РОЗВ'Ю́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розв'ю́чити; // у знач. прикм. Неподалік паслися розв'ючені коні.  Словник української мови у 20 томах