розв'ючений

РОЗВ'Ю́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розв'ю́чити;

// у знач. прикм.

Неподалік паслися розв'ючені коні.

Значення в інших словниках

1. розв'ючений — розв'ю́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розв'ючений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розв'ючити. || розв'ючено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови