розбіяка

РОЗБІЯ́КА, и, рідко.

1. ч. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом; розбійник.

Заводив він у думках свого товариша в темні лісові нетрі, напускав на його розбійників, які замахнулися вже на його ножами; тоді сам вибігав із-за кущів з рушницею, розгонив розбіяк (С. Васильченко);

Без сльози гіркої Поспішає розбіяка До добичі свої [своєї] (С. Руданський).

2. ч. і ж. Те саме, що задира́ка.

– Та він у нас і не такий уже розбіяка, як його уславили: як до нього добре – він удвічі добрий (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. розбіяка — розбія́ка 1 іменник чоловічого роду, істота розбійник рідко розбія́ка 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота задирака рідко  Орфографічний словник української мови
2. розбіяка — див. задерикуватий; непокірний; розбійник  Словник синонімів Вусика
3. розбіяка — -и, рідко. 1》 ч. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом; розбійник. 2》 ч. і ж. Те саме, що задирака.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розбіяка — див. бандит, пірат, розбійник  Словник чужослів Павло Штепа
5. розбіяка — РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал.  Словник синонімів української мови
6. розбіяка — РОЗБІЯ́КА, и, рідко. 1. ч. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом; розбійник. Заводив він у думках свого товариша в темні лісові нетрі, напускав на його розбійників, які замахнулися вже на його ножами; тоді сам вибігав із-за кущів з рушницею...  Словник української мови в 11 томах
7. розбіяка — Розбіяка, -ки м. Разбойникъ, забіяка, драчунъ. КС. 1882. X. 167. Грин. III. 591. І чоловічок не показний, а там розбіяка такий, що й Господи. Харьк.  Словник української мови Грінченка