розбіяка —
розбія́ка 1 іменник чоловічого роду, істота розбійник рідко розбія́ка 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота задирака рідко
Орфографічний словник української мови
розбіяка —
див. задерикуватий; непокірний; розбійник
Словник синонімів Вусика
розбіяка —
-и, рідко. 1》 ч. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом; розбійник. 2》 ч. і ж. Те саме, що задирака.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розбіяка —
РОЗБІЯ́КА, и, рідко. 1. ч. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом; розбійник. Заводив він у думках свого товариша в темні лісові нетрі, напускав на його розбійників, які замахнулися вже на його ножами; тоді сам вибігав із-за кущів з рушницею...
Словник української мови у 20 томах
розбіяка —
РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал.
Словник синонімів української мови
розбіяка —
РОЗБІЯ́КА, и, рідко. 1. ч. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом; розбійник. Заводив він у думках свого товариша в темні лісові нетрі, напускав на його розбійників, які замахнулися вже на його ножами; тоді сам вибігав із-за кущів з рушницею...
Словник української мови в 11 томах
розбіяка —
Розбіяка, -ки м. Разбойникъ, забіяка, драчунъ. КС. 1882. X. 167. Грин. III. 591. І чоловічок не показний, а там розбіяка такий, що й Господи. Харьк.
Словник української мови Грінченка