пірат

Опришок, ушкал, див. бандит, розбійник

Значення в інших словниках

1. пірат — піра́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пірат — Корсар, морський вовк <�розбійник, розбишака, грабіжник>; П. бандит, ґанґстер.  Словник синонімів Караванського
3. пірат — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
4. пірат — -а, ч., іст. Морський грабіжник, розбійник. || перен., розм. Той, хто грабує, винищує і т. ін.; поводить себе, як розбійник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пірат — ПІРА́Т, а, ч. 1. іст. Морський грабіжник, розбійник. [Долорес:] Він .. жив контрабандою... а часом плавав з піратами... (Леся Українка); На морях купців підстерігали морські розбійники (пірати) (з навч. літ.); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
6. пірат — піра́т (лат. pirata, з грец. πειρατής – грабіжник, від πειραω – намагаюсь захопити) морський розбійник.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. пірат — НАСИ́ЛЬНИК (той, хто чинить насильства щодо кого-небудь); РОЗБІ́ЙНИК підсил., БАНДИ́Т підсил., ГОЛОВОРІ́З підсил., ГРОМИ́ЛО підсил., РОЗБИША́КА підсил. розм., ПІРА́Т рідше, БАШИБУЗУ́К заст. (той, хто чинить насильства, здирства, утиски, звірства і т. ін.  Словник синонімів української мови
8. пірат — Піра́т, -та; -ра́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. пірат — ПІРА́Т, а, ч., іст. Морський грабіжник, розбійник. [Долорес:] Він ..жив контрабандою… а часом плавав з піратами… (Л. Укр., III, 1952, 332); На морях купців підстерігали морські розбійники (пірати) (Іст. середніх віків, 1955, 73); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
10. пірат — рос. пират 1. Причальна споруда, яка виступає у море (ріку), до якої можуть швартуватись морські (річкові) судна з обох боків. 2. Морський розбійник.  Eкономічна енциклопедія