пірат
ПІРА́Т, а, ч.
1. іст. Морський грабіжник, розбійник.
[Долорес:] Він .. жив контрабандою... а часом плавав з піратами... (Леся Українка);
На морях купців підстерігали морські розбійники (пірати) (з навч. літ.);
* У порівн. Вночі, скрадаючись, мов пірати, набравши розгін, пройшли [судна] Керченську протоку (О. Гончар);
// перен., розм. Той, хто грабує, винищує і т. ін.; поводить себе, як розбійник.
Фашистські повітряні пірати з винятковою люттю накинулись на цю гідростанцію (Яків Баш);
Геть з Кореї, гангстери, пірати! Вам помститься звільнений Сеул! (М. Шеремет).
2. Той, хто займається незаконним виробництвом і розповсюдженням (аудіо- і відеопродукції), комп'ютерних програм, книг, магнітофонних записів тощо.
Такі відомства, як Агентство з авторських та суміжних прав і Держпатент, діють в усіх країнах світу. Їх ліквідація означатиме повну безкарність піратів (свого часу через масове розкрадання об'єктів інтелектуальної власності пройшла Бразилія) (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)