розв'ючення

РОЗВ'Ю́ЧЕННЯ, я, с.

Дія за знач. розв'ю́чувати, розв'ю́чити і розв'ю́чуватися, розв'ю́читися (див. розв'ю́чуватися 1).

Розв'ючення пройшло організовано і швидко.

Значення в інших словниках

1. розв'ючення — розв'ю́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розв'ючення — -я, с. Дія за знач. розв'ючити, розв'ючувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови