розв'ючення
РОЗВ'Ю́ЧЕННЯ, я, с.
Дія за знач. розв'ю́чувати, розв'ю́чити і розв'ю́чуватися, розв'ю́читися (див. розв'ю́чуватися 1).
Розв'ючення пройшло організовано і швидко.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розв'ючення — розв'ю́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- розв'ючення — -я, с. Дія за знач. розв'ючити, розв'ючувати. Великий тлумачний словник сучасної мови