розв'ючений
РОЗВ'Ю́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розв'ю́чити;
// у знач. прикм.
Неподалік паслися розв'ючені коні.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розв'ючений — розв'ю́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розв'ючений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розв'ючити. || розв'ючено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови