розгніваний

розгні́ваний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгнівати.

2》 у знач. прикм.Який розгнівався, розсердився.

|| Який виражає гнів, сповнений гніву.

Значення в інших словниках

1. розгніваний — розгні́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розгніваний — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
3. розгніваний — РОЗГНІ́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розгні́вати. – Тебе так і шпигає щось зайняти, розгнівати матір, напустити її розгнівану [тобою] на мене (Панас Мирний). 2. у знач. прикм. Який розгнівався, розсердився. Хвиля розгніваних людей попливла до терема (А.  Словник української мови у 20 томах
4. розгніваний — СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. розгніваний — РОЗГНІ́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгні́вати. 2. у знач. прикм. Який розгнівався, розсердився. Хвиля розгніваних людей попливла до терема (Хижняк...  Словник української мови в 11 томах