розгніваний

РОЗГНІ́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розгні́вати.

– Тебе так і шпигає щось зайняти, розгнівати матір, напустити її розгнівану [тобою] на мене (Панас Мирний).

2. у знач. прикм. Який розгнівався, розсердився.

Хвиля розгніваних людей попливла до терема (А. Хижняк);

Созоненко значуще підморгнув іншим гостям, і вони, окрім розгніваного Січкаря, заметушилися біля Фесюка (М. Стельмах);

// Який виражає гнів, сповнений гніву.

Передо мною стояв літній чоловік, мабуть якийсь учитель, з розгніваним обличчям (Л. Смілянський);

Остап кинув розгніваний погляд на сина (К. Гордієнко);

– Тюльпане, де ти? – гукнув з темряви розгніваний хлоп'ячий голос. – Тюльпаном, очевидно, звали коня (Л. Дмитерко);

– Ми мужньо йшли по вашому шляху, ми буряним, розгніваним ударом фашистську напасть знищили лиху, розвіяли... (І. Гончаренко).

Значення в інших словниках

1. розгніваний — розгні́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розгніваний — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
3. розгніваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгнівати. 2》 у знач. прикм.Який розгнівався, розсердився. || Який виражає гнів, сповнений гніву.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розгніваний — СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. розгніваний — РОЗГНІ́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгні́вати. 2. у знач. прикм. Який розгнівався, розсердився. Хвиля розгніваних людей попливла до терема (Хижняк...  Словник української мови в 11 томах