розгніваний
РОЗГНІ́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розгні́вати.
– Тебе так і шпигає щось зайняти, розгнівати матір, напустити її розгнівану [тобою] на мене (Панас Мирний).
2. у знач. прикм. Який розгнівався, розсердився.
Хвиля розгніваних людей попливла до терема (А. Хижняк);
Созоненко значуще підморгнув іншим гостям, і вони, окрім розгніваного Січкаря, заметушилися біля Фесюка (М. Стельмах);
// Який виражає гнів, сповнений гніву.
Передо мною стояв літній чоловік, мабуть якийсь учитель, з розгніваним обличчям (Л. Смілянський);
Остап кинув розгніваний погляд на сина (К. Гордієнко);
– Тюльпане, де ти? – гукнув з темряви розгніваний хлоп'ячий голос. – Тюльпаном, очевидно, звали коня (Л. Дмитерко);
– Ми мужньо йшли по вашому шляху, ми буряним, розгніваним ударом фашистську напасть знищили лиху, розвіяли... (І. Гончаренко).
Значення в інших словниках
- розгніваний — розгні́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розгніваний — див. сердитий Словник синонімів Вусика
- розгніваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгнівати. 2》 у знач. прикм.Який розгнівався, розсердився. || Який виражає гнів, сповнений гніву. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розгніваний — СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- розгніваний — РОЗГНІ́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгні́вати. 2. у знач. прикм. Який розгнівався, розсердився. Хвиля розгніваних людей попливла до терема (Хижняк... Словник української мови в 11 томах