розгін

розгі́н

-гону, ч.

1》 Дія за знач. розігнати, розганяти 1).

2》 Рух з постійно збільшуваною швидкістю.

|| Швидкість, набута ким-, чим-небудь внаслідок такого руху.

|| Відстань, потрібна для набуття відповідної швидкості. Набирати розгону.

З розгону — а) на повній швидкості; б) щосили.

3》 Відстань від одного пункту до іншого.

4》 спец. Розпліскування шматка металу в поперечному напрямку.

5》 спец. Послідовна повторна перегонка рідини, сумішей. Розгін мастил.

У (в) розгін — від середини до країв.

У (в) розгоні (розгонах) хто, що — хто-, що-небудь посланий, відряджений кудись.

Значення в інших словниках

1. розгін — розгі́н 1 іменник чоловічого роду дія розгі́н 2 іменник чоловічого роду рух з прискоренням; відстань для прискорення  Орфографічний словник української мови
2. розгін — (Січі) ліквідація; (натовпу) розсіювання, розвіювання; ФР. швидкість; (від А до Б) відстань; п! РОЗМАХ.  Словник синонімів Караванського
3. розгін — див. простір  Словник синонімів Вусика
4. розгін — [роузг’ін] розгону, м. (на) розгон'і  Орфоепічний словник української мови
5. розгін — РОЗГІ́Н, го́ну, ч. 1. Дія за знач. розігна́ти, розганя́ти 1 і розігна́тися, розганя́тися 1. Після розгону Січі Яновський безвиїзно осів у своєму зимовнику, змінивши шаблю на рало (С. Добровольський). 2. Рух з постійно збільшуваною швидкістю.  Словник української мови у 20 томах
6. розгін — Гону, ч. Великі плани, амбіції; безпідставні очікування. Не дурний розгін: ти впевнений, що зможеш потягнути всі три роботи?  Словник сучасного українського сленгу
7. розгін — (-гону) ч.; мол. Татуювання. ПСУМС, 61.  Словник жарґонної лексики української мови
8. розгін — з розго́ну. 1. На повній швидкості. Вовк лежав і чигав. Теля надбігло та з розгону скочило на вовка (М. Коцюбинський); Здається, за якийсь кілометр дорога скінчиться, ось-ось машини з розгону налетять одна за одною на скелю і розсиплються вщент (О.  Фразеологічний словник української мови
9. розгін — РОЗГІ́Н (рух з поступово збільшуваною швидкістю), РО́ЗБІ́Г. Апарат цей здіймається стрімко вгору, йому не потрібно місця для розгону (О. Донченко); Олекса, надбігши до рову, як був, у повнім розбігу, стрибнув прямо перед собою (Г. Хоткевич).  Словник синонімів української мови
10. розгін — Розгі́н, -го́ну, -го́нові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. розгін — РОЗГІ́Н, го́ну, ч. 1. Дія за знач. розігна́ти, розганя́ти 1. Після розгону Січі Яновський безвиїзно осів у своєму зимовнику, змінивши шаблю на рало (Добр., Очак. розмир, 1965, 35). 2. Рух з постійно збільшуваною швидкістю.  Словник української мови в 11 томах
12. розгін — Розгін, -го́ну м. 1) Разогнаніе, разгонъ. Вони повтікали в Чорноморію, як розгін був. Канев. у. Ідіть, діти, додому, не буде вам розгону. Чуб. 2) Разбѣгъ, размахъ. Зо всього розгону загнав колісникові кулака в бік. Мир. Пов. II. 60.  Словник української мови Грінченка