розквартирований

розквартиро́ваний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розквартировувати.

|| розквартировано, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. розквартирований — розквартиро́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розквартирований — РОЗКВАРТИРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розквартиро́вувати. Він швидко роздягнувся, одягнув форму .. росіянина, що втік з колони військовополонених, розквартированих в селі за лісом (С. Масляк, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах
3. розквартирований — РОЗКВАРТИРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розквартиро́вувати. Він швидко роздягнувся, одягнув форму.. росіянина, що втік з колонії військовополонених, розквартированих в селі за лісом (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл.  Словник української мови в 11 томах