розлущений

розлу́щений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розлущити.

|| розлущено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. розлущений — розлу́щений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розлущений — РОЗЛУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розлу́щити і розлу́щитися. Весіннім струмочком від скверу, Рукою дитячою пущений, Відчалив кораблик з паперу, На ньому – горішок розлущений (І.  Словник української мови у 20 томах
3. розлущений — РОЗЛУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розлу́щити. Весіннім струмочком від скверу, Рукою дитячою пущений, Відчалив кораблик з паперу, На ньому — горішок розлущений (Мур., Лірика, 1954, 36).  Словник української мови в 11 томах