рознос

розно́с

-у, ч.

1》 Дія за знач. рознести, розносити 1), 6), 7).

2》 розм. Суворе повчання, гостра критика, осуд.

Значення в інших словниках

1. рознос — розно́с 1 іменник чоловічого роду дія від: розно́сити розно́с 2 іменник чоловічого роду гостра критика  Орфографічний словник української мови
2. рознос — Догана, гана, осуд, огуда  Словник чужослів Павло Штепа
3. рознос — РОЗНО́С, у, ч., рідко. 1. Дія за знач. рознести́, розно́сити 1, 6, 7. 2. розм. Суворе повчання, гостра критика, осуд. [Дремлюга:] Я сьогодні такий рознос учинив – до смерті пам'ятатимуть! (О.  Словник української мови у 20 томах
4. рознос — КРИ́ТИКА (розгляд і оцінка когось, чогось з метою виявлення та усунення вад, хиб); КРИТИКА́НСТВО розм. (дріб'язкова, упереджена критика); ГОЛО́БЕЛЬЩИНА розм. (надто груба критика, яка відзначає тільки негативне); РОЗНО́С розм.  Словник синонімів української мови
5. рознос — РОЗНО́С, у, ч. 1. Дія за знач. рознести́, розно́сити 1, 6, 7. 2. розм. Суворе повчання, гостра критика, осуд. [Дремлюга:] Я сьогодні такий рознос учинив — до смерті пам’ятатимуть! (Корн.  Словник української мови в 11 томах