Великий тлумачний словник сучасної мови

розплітати

розпліта́ти

-аю, -аєш, недок., розплести, -ету, -етеш, док., перех.

Розділяти, роз'єднувати на окремі пасма (перев. косу, волосся).

|| Роз'єднувати, розчіплювати (пальці, руки, обійми).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розплітати — розпліта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розплітати — РОЗПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., що. Розділяти, роз'єднувати на окремі пасма (перев. косу, волосся). З серцем скидала Христя недавно ще любу одежу, рвала, розплітаючи, косу...  Словник української мови у 20 томах
  3. розплітати — Розпліта́ти, -та́ю, -та́єш; розплести́, -плету́, -плете́ш; розплі́в, -плела́, -плели́; розплі́вши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розплітати — РОЗПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., перех. Розділяти, роз’єднувати на окремі пасма (перев. косу, волосся).  Словник української мови в 11 томах