розплітати

РОЗПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., що.

Розділяти, роз'єднувати на окремі пасма (перев. косу, волосся).

З серцем скидала Христя недавно ще любу одежу, рвала, розплітаючи, косу... (Панас Мирний);

“Розплету я тобі гриву – Всім козаченькам на диво; Уберу я тебе, коню, В щирозлоту, ясну зброю” (П. Куліш);

Христина встала .. Розплела чорну косу, розчесала буйне волосся (О. Бердник);

* Образно. Розлети задуму на полотнах сонця (М. Хвильовий);

// Роз'єднувати, розчіплювати (пальці, руки, обійми).

Ігнатьєв .. переплів пальці рук, міцно стиснув, аж хруснули кісточки, і, не розплітаючи пальців, уперся долонями в стіл (В. Собко);

Хоче ноги розвести, Хоче мертвий розплести Руки омертвілі (Л. Боровиковський);

Довго не могли [Довбуш і Дзвінка] розплести обіймів. – Посидиш хоч трохи? – було її першим питанням (В. Гжицький).

Значення в інших словниках

1. розплітати — розпліта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розплітати — -аю, -аєш, недок., розплести, -ету, -етеш, док., перех. Розділяти, роз'єднувати на окремі пасма (перев. косу, волосся). || Роз'єднувати, розчіплювати (пальці, руки, обійми).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розплітати — Розпліта́ти, -та́ю, -та́єш; розплести́, -плету́, -плете́ш; розплі́в, -плела́, -плели́; розплі́вши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розплітати — РОЗПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., перех. Розділяти, роз’єднувати на окремі пасма (перев. косу, волосся).  Словник української мови в 11 томах