розплітатися
РОЗПЛІТА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗПЛЕСТИ́СЯ, ете́ться, док.
1. Розпускатися, розмотуватися, розділятися на окремі пасма (про що-небудь сплетене, скручене).
Хустка їй впала, .. а довгі коси розпліталися на бігу (Н. Кобринська);
В хату вскочила Люда. Її не можна було впізнати: крендель на голові розплівся, жовта хустка, недбало кинута на плечі, зсунулась... (Л. Первомайський);
* Образно. Серед зелених просторів України і Росії розплелася блакитна коса красуні Десни (з наук.-попул. літ.);
// Роз'єднуватися, розчіплюватися (про пальці, руки, обійми).
Поволі гамір в автомайстерні вщухав, припинялися розмови, розпліталися обійми (П. Загребельний);
Христина стоїть нерухомо, тільки пальці розплелися, і права рука, трохи піднята, вітає коханого (В. Собко).
2. Розплітати собі косу.
Розплелася дівчина – Ніби на весілля (С. Руданський).
Словник української мови (СУМ-20)