розплітатися
РОЗПЛІТА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗПЛЕСТИ́СЯ, ете́ться, док.
1. Розпускатися, розмотуватися, розділятися на окремі пасма (про що-небудь сплетене, скручене).
Хустка їй впала,.. а довгі коси розпліталися на бігу (Кобр., Вибр., 1954, 168);
В хату вскочила Люда. Її не можна було впізнати: крендель на голові розплівся, жовта хустка, недбало кинута на плечі, зсунулась… (Перв., Дикий мед, 1963, 333);
// Роз’єднуватися, розчіплюватися (про пальці, руки, обійми).
Поволі гамір в автомайстерні вщухав, припинялися розмови, розпліталися обійми (Загреб., Європа. Захід, 1961, 13);
Христина стоїть нерухомо, тільки пальці розплелися, і права рука, трохи піднята, вітає коханого (Собко, Звич. життя, 1957, 311).
2. Розплітати собі косу.
Розплелася дівчина — Ніби на весілля (Рудан., Тв., 1959, 57).
Словник української мови (СУМ-11)