розплітати

РОЗПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., перех. Розділяти, роз’єднувати на окремі пасма (перев. косу, волосся).

З серцем скидала Христя недавно ще любу одежу, рвала, розплітаючи, косу… (Мирний, III, 1954, 184);

«Розплету я тобі гриву — Всім козаченькам на диво; Уберу я тебе, коню, В щирозлоту, ясну зброю» (П. Куліш, Вибр., 1969, 352);

// Роз’єднувати, розчіплювати (пальці, руки, обійми).

Ігнатьєв.. переплів пальці рук, міцно стиснув, аж хруснули кісточки, і, не розплітаючи пальців, уперся долонями в стіл (Собко, Справа.., 1959, 96);

Хоче ноги розвести, Хоче мертвий розплести Руки омертвілі (Бор., Тв., 1957, 66);

Довго не могли [Довбуш і Дзвінка] розплести обіймів. — Посидиш хоч трохи? — було її першим питанням (Гжицький, Опришки, 1962, 168).

Значення в інших словниках

1. розплітати — розпліта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розплітати — -аю, -аєш, недок., розплести, -ету, -етеш, док., перех. Розділяти, роз'єднувати на окремі пасма (перев. косу, волосся). || Роз'єднувати, розчіплювати (пальці, руки, обійми).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розплітати — РОЗПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., що. Розділяти, роз'єднувати на окремі пасма (перев. косу, волосся). З серцем скидала Христя недавно ще любу одежу, рвала, розплітаючи, косу...  Словник української мови у 20 томах
4. розплітати — Розпліта́ти, -та́ю, -та́єш; розплести́, -плету́, -плете́ш; розплі́в, -плела́, -плели́; розплі́вши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)