Великий тлумачний словник сучасної мови

розпоряджатися

розпоряджа́тися

-аюся, -аєшся, недок., розпорядитися, -джуся, -дишся, док.

1》 Давати розпорядження, наказ.

|| тільки недок. Поводити себе як хазяїн, командир; хазяйнувати, командувати.

2》 Володіти чим-небудь, мати у своєму розпорядженні щось.

3》 Діяти по відношенню до кого-, чого-небудь на свій розсуд.

|| Використовувати що-небудь, знаходити йому застосування.

Розпоряджатися собою — діяти за своїм бажанням, на свій розсуд.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розпоряджатися — розпоряджа́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розпоряджатися — Розпорядкувати, давати розпорядження <�вказівки>; (як удома) хазяйнувати, командувати, порядкувати, верховодити; (чим) мати у своїх руках що, б. з. радити; (ким) орудувати, мати під рукою <�у свому розпорядженні> кого; (грішми) жм. обертати; (з чим) приймати рішення про.  Словник синонімів Караванського
  3. розпоряджатися — див. веліти; керувати; хазяйнувати  Словник синонімів Вусика
  4. розпоряджатися — [розпор'аgатиес'а і роспор'аgатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а  Орфоепічний словник української мови
  5. розпоряджатися — Заряджувати, зарядити, позаряджувати, порядковувати, порядкувати, попорядкувати, напорядковувати, напорядкувати, понапорядковувати, спорядковувати, спорядкувати, поспорядковувати, урядувати, зурядовувати, зурядувати, позурядовувати, наурядовувати...  Словник чужослів Павло Штепа
  6. розпоряджатися — РОЗПОРЯДЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док. 1. Давати розпорядження, наказ. Василь Карпович розпоряджається, що робити, кому куди йти (О. Гончар); – Іванов!...  Словник української мови у 20 томах
  7. розпоряджатися — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
  8. розпоряджатися — Розпоряджа́тися, -джа́юся, -джа́єшся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. розпоряджатися — РОЗПОРЯДЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док. 1. Давати розпорядження, наказ. Василь Карпович розпоряджається, що робити, кому куди йти (Гончар, Тронка, 1963, 32); — Іванов!...  Словник української мови в 11 томах