розправлятися

розправля́тися

I -яюся, -яєшся, недок., розправитися, -влюся, -вишся; мн. розправляться; док.

1》 Ставати прямим, рівним, розгладженим (про що-небудь скручене або зіжмакане, зім'яте).

|| Вирівнюючись, розгладжуючись, зникати (про зморшки, складки і т. ін.).

|| Розгортатися, розкриватися (про листя, пелюстки).

2》 Випрямлятися, розгинатися, випростовуватися.

Розправляються крила у кого — хтось проявляє повною мірою себе, свої сили, здібності, свій талант, хист до чого-небудь.

Розправляються плечі у кого — хтось відчуває в собі появу нової сили, енергії під впливом чого-небудь.

II -яюся, -яєшся, недок., розправитися, -влюся, -вишся; мн. розправляться; док., з ким – чим.

1》 Учиняти розправу над ким-небудь, карати, мститися за щось.

|| Бажаючи звільнитися від кого-небудь, знищувати його.

2》 розм. З'їдати що-небудь повністю, не залишаючи нічого.

Значення в інших словниках

1. розправлятися — розправля́тися 1 дієслово недоконаного виду розгладжуватися; випростовуватися розправля́тися 2 дієслово недоконаного виду учиняти розправу; з'їдати  Орфографічний словник української мови
2. розправлятися — 1. вирівнюватися, розгладжуватися, розпростуватися; (- людину) випростуватися, розгинатися, випрямлятися, о. схоплюватися на рівні ноги; 2. (з ким) чинити розправу над, карати кого, мститися кому.  Словник синонімів Караванського
3. розправлятися — див. бити; карати  Словник синонімів Вусика
4. розправлятися — Мстити, помстити  Словник чужослів Павло Штепа
5. розправлятися — РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ¹, я́юся, я́єшся, недок., РОЗПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. розпра́вляться; док. 1. Ставати прямим, рівним, розгладженим (про що-небудь скручене або зіжмакане, зім'яте). Метка цеглина одбила і в ції [цієї ящірки] хвоста ..  Словник української мови у 20 томах
6. розправлятися — розправля́ються / розпра́вляться пле́чі у кого і без додатка. Хто-небудь почуває себе впевнено, діє сміливо, рішуче. Розправляються плечі, в грудях росте високе почуття гордості (Д. Ткач).  Фразеологічний словник української мови
7. розправлятися — КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм.  Словник синонімів української мови
8. розправлятися — РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ¹, я́юся, я́єшся, недок., РОЗПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. розпра́вляться; док. 1. Ставати прямим, рівним, розгладженим (про що-небудь скручене або зіжмакане, зім’яте). Метка цеглина одбила і в ції [цієї ящірки] хвоста..  Словник української мови в 11 томах