розпутаний

розпу́таний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розпутати.

|| розпутано, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. розпутаний — розпу́таний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розпутаний — РОЗПУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розпу́тати; // у знач. прикм. Розпутані коні втікали Від Одера аж до Дністра (П. Воронько).  Словник української мови у 20 томах
3. розпутаний — РОЗПУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпу́тати; // У знач. прикм. Розпутані коні втікали Від Одера аж до Дністра (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 69).  Словник української мови в 11 томах