розпутаний

РОЗПУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпу́тати;

// У знач. прикм.

Розпутані коні втікали Від Одера аж до Дністра (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 69).

Значення в інших словниках

1. розпутаний — розпу́таний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розпутаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розпутати. || розпутано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпутаний — РОЗПУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розпу́тати; // у знач. прикм. Розпутані коні втікали Від Одера аж до Дністра (П. Воронько).  Словник української мови у 20 томах