1. Словник української мови в 11 томах

розпутаний

РОЗПУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпу́тати;

// У знач. прикм.

Розпутані коні втікали Від Одера аж до Дністра (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 69).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпутаний — розпу́таний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розпутаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розпутати. || розпутано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпутаний — РОЗПУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розпу́тати; // у знач. прикм. Розпутані коні втікали Від Одера аж до Дністра (П. Воронько). Словник української мови у 20 томах