розраджувати

розра́джувати

-ую, -уєш і рідко розраджати, -аю, -аєш, недок., розрадити, -джу, -диш, док., перех.

1》 Висловлюючи співчуття, заспокоювати, втішати кого-небудь.

|| Відвертати чиюсь увагу від гнітючих думок, переживань, розважати кого-небудь.

2》 Умовляти кого-небудь відмовитися від якоїсь дії, якогось наміру, вчинку; відраджувати.

Значення в інших словниках

1. розраджувати — розра́джувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розраджувати — Потішати, заспокоювати, розважати <�тугу>, заговорювати <�втирати> сльози, солодити душу, розганяти сум, відігрівати серце; (від чого) відраджувати, жм. відраювати; (закоханих) розсуджувати, жм. розраювати.  Словник синонімів Караванського
3. розраджувати — див. радити  Словник синонімів Вусика
4. розраджувати — РОЗРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗРАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗРА́ДИТИ, джу, диш, док., кого. 1. Висловлюючи співчуття, заспокоювати, втішати кого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
5. розраджувати — ВІДРА́ДЖУВАТИ (радити не робити чогось задуманого, відмовитися від якогось наміру), РОЗРА́ДЖУВАТИ рідше, ВІДМОВЛЯ́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, РОЗРА́ЮВАТИ розм., ВІДРА́ЮВАТИ розм. — Док.: відра́дити, розра́дити, відмо́вити, відби́ти, розра́яти, відра́яти.  Словник синонімів української мови
6. розраджувати — Розра́джувати, -джую, -джуєш, розраджа́ти, -джа́ю, -джа́єш; розра́дити, -джу, -диш, -дять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розраджувати — РОЗРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗРАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗРА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Висловлюючи співчуття, заспокоювати, втішати кого-небудь. Касіян Скиба, як міг, розраджував Куріпок: «Ваш Стефан живий!» (Чорн., Пісні..  Словник української мови в 11 томах