Великий тлумачний словник сучасної мови

розруйнований

розруйно́ваний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розруйнувати.

|| розруйновано, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розруйнований — розруйно́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. розруйнований — РОЗРУЙНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розруйнува́ти. Деякі будови і справді розруйновані до підмурівка і лежать звалищем (Леся Українка); Ще одна воєнна зима. З голодом, холодом, тифами.  Словник української мови у 20 томах
  3. розруйнований — Розруйно́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розруйнований — РОЗРУЙНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розруйнува́ти. Деякі будови і справді розруйновані до підмурівка і лежать звалищем (Л. Укр., І, 1951, 445); Ще одна воєнна зима. З голодом, холодом, тифами.  Словник української мови в 11 томах