розстріляний
розстрі́ляний
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розстріляти 1-3).
|| розстріляно, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. розстріляний, -ного, ч.; розстріляна, -ної, ж. Людина, яку розстріляли.
2》 у знач. прикм. Використаний при стрільбі (про гільзу від патрона і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної української мови