розстріляний —
розстрі́ляний дієприкметник
Орфографічний словник української мови
розстріляний —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розстріляти 1-3). || розстріляно, безос. присудк. сл. || у знач. ім. розстріляний, -ного, ч.; розстріляна, -ної, ж. Людина, яку розстріляли. 2》 у знач. прикм. Використаний при стрільбі (про гільзу від патрона і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
розстріляний —
РОЗСТРІ́ЛЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розстріля́ти 1–3. Дев'ятнадцятирічний юнак Василь Чумак в листопаді 1919 року був схоплений і розстріляний денікінською контррозвідкою (з наук. літ.); Земля зітхнула душно, тяжко, мов теж розстріляна була... (В.
Словник української мови у 20 томах
розстріляний —
Розстрі́ляний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розстріляний —
РОЗСТРІ́ЛЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розстріля́ти 1 — 3. Дев’ятнадцятирічний юнак Василь Чумак в листопаді 1919 року був схоплений і розстріляний денікінською контррозвідкою (Поезія..
Словник української мови в 11 томах