розстріляний
РОЗСТРІ́ЛЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розстріля́ти 1–3.
Дев'ятнадцятирічний юнак Василь Чумак в листопаді 1919 року був схоплений і розстріляний денікінською контррозвідкою (з наук. літ.);
Земля зітхнула душно, тяжко, мов теж розстріляна була... (В. Сосюра);
Диски від автомата розстріляні (Григорій Тютюнник);
* Образно. Я заздрю всім, у кого є слова. Немає в мене слів. Розстріляні до слова (І. Драч);
// у знач. прикм.
Пором обстріляли з кулеметів .. Його [хлопчика] забрав з розстріляного порому бакенщик [бакенник] Харитон Макарович (Ю. Мокрієв);
Грозастихала, віддалялась і тягла за собою шмаття розстріляного неба. Вже йшов проливний дощ (М. Хвильовий);
// у знач. ім. розстрі́ляний, ного, ч.; розстрі́ляна, ної, ж. Людина, яку розстріляли.
[Орлов:] Гестапівці розстріляли підпільний комітет, але серед розстріляних сина Макара Івановича не було (О. Корнійчук);
У процесі розслідування і в ході перепоховання останків було виявлено особисті речі розстріляних, які зберегли прізвища та імена власників (з газ.);
// розстрі́ляно, безос. пред.
Поминув [Давид] хрест край дороги – колись .. тут розстріляно кількох селян, як гнали їх на Щербанівку (А. Головко);
А бабуся гомоніла, .. в кого був трус, де зайнялося повстання проти влади, скількох людей розстріляно (В. Підмогильний).
2. у знач. прикм. Використаний під час стрільби (про гільзу від патрона і т. ін.).
В кінці толоки вони набігли на загублений кимсь кашкет із зіркою .. Але довкола не видно було нікого. Тільки блистіли на сонці мідні гільзи від розстріляних патронів (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)