Великий тлумачний словник сучасної мови

розсічений

розсі́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розсікти.

|| розсічено, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розсічений — розсі́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. розсічений — РОЗСІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розсі́кти і розсі́ктися. Сотник Дронжковський блискавично вихопив шаблю, і перший найретельніший гайдук повалився, розсічений нею навпіл (Іван Ле); Блаженко пробує свою руку, розсічену в першім бою під дотами (О.  Словник української мови у 20 томах
  3. розсічений — Розсі́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розсічений — РОЗСІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розсі́кти. Сотник Дронжковський блискавично вихопив шаблю, і перший найретельніший гайдук повалився, розсічений нею навпіл (Ле, Наливайко, 1957, 267); Блаженко пробує свою руку...  Словник української мови в 11 томах