розтріпаний
розтрі́паний
I -а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розтріпати.
2》 у знач. прикм. Який розтріпався, розкуйовдився (про волосся); розпатланий.
|| Із незачесаним, розкуйовдженим, розпатланим волоссям.
|| Настовбурчений, розшарпаний (про пір'я, шерсть).
|| Із настовбурченим, розшарпаним пір'ям, шерстю.
3》 у знач. прикм. Який недбало, неохайно одягнений, має нечепурний вигляд.
II -а, -е, розм.
Дієприкм. пас. мин. ч. до розтріпати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови