розімчати

розімча́ти

-чу, -чиш, док., перех., рідко.

Швидко поширити, рознести у всі боки.

|| розм. Розтягти по частинах.

Значення в інших словниках

1. розімчати — розімча́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розімчати — РОЗІМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., що, рідко. Швидко поширити, рознести у всі боки. Все рознесуть буревійні [вітри] і геть розімчать у просторах (М. Зеров); // розм. Розтягти частинами. – Як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто! Такі й золоту гору розімчать! (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
3. розімчати — РОЗІМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех., рідко. Швидко поширити, рознести у всі боки. Все рознесуть буревійні [вітри] і геть розімчать у просторах (Зеров, Вибр., 1966, 222); // розм. Розтягти по частинах.  Словник української мови в 11 томах
4. розімчати — Розімча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Разнести быстро. Як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто. Так і золоту гору розімчать. МВ. І. 10.  Словник української мови Грінченка