розімчати
РОЗІМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех., рідко. Швидко поширити, рознести у всі боки.
Все рознесуть буревійні [вітри] і геть розімчать у просторах (Зеров, Вибр., 1966, 222);
// розм. Розтягти по частинах.
— Як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто! Такі й золоту гору розімчать! (Вовчок, І, 1955, 5).
Словник української мови (СУМ-11)