рокита

роки́та

-и, ж.

Народна назва деяких видів верби, вербових кущів.

Значення в інших словниках

1. рокита — роки́та іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. рокита — Верба, вербина, вербинка, вербонька, вербичка, вербиченька, верболіз, верб'я, вербов'я, вербинець, вербник, вербняк, (квіточас) вербляниця, (тиждень) вербниця  Словник чужослів Павло Штепа
3. рокита — РОКИ́ТА, и, ж. Народна назва деяких видів верби, вербових кущів. Густими гілками покрита й повита, На райській долині стояла рокита Розкішно і пишно (Я. Щоголів); На кущеві рокити .. розіп'яв свій невід павук (В. Бабляк).  Словник української мови у 20 томах
4. рокита — ВЕРБА́ (дерево, рідше — кущ із гнучким гіллям, цілісними листками й зібраними в сережки одностатевими квітками), РОКИ́ТА рідше. Кругом його (каменя) росли густі лози та верби (І. Нечуй-Левицький); Густими гілками покрита й повита, На райській долині стояла рокита Розкішно і пишно (Я. Щоголів).  Словник синонімів української мови
5. рокита — РОКИ́ТА, и, ж. Народна назва деяких видів верби, вербових кущів. Густими гілками покрита й повита, На райській долині стояла рокита Розкішно і пишно (Щог., Поезії, 1958, 443); На кущеві рокити.. розіп’яв свій невід павук (Бабляк, Жванчик, 1967, 109).  Словник української мови в 11 томах
6. рокита — Рокита, -ти ж. Ракита. Ой лежав козак убитий та у полі під рокитою. Чуб. V. 881. ум. роки́точка. Мет. 56.  Словник української мови Грінченка