рокіт

ро́кіт

-коту, ч.

1》 Розкотисті звуки, що зливаються в монотонне звучання.

|| Шум моря, річки, хвиль.

|| Монотонний, глухий, приглушений гуркіт працюючих машин, механізмів і т. ін. Рокіт мотора.

|| Звуки оркестру, музичних інструментів.

|| Низьке звучання голосу або приглушений шум багатьох голосів.

2》 Мелодійні переливчасті звуки.

Значення в інших словниках

1. рокіт — ро́кіт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. рокіт — Гуркіт, гук, грим, грім, гримкіт, грюк.гряк, тарахкіт, тарахкотня, тарах, трахкіт, трахкотня, див. шум  Словник чужослів Павло Штепа
3. рокіт — РО́КІТ, коту, ч. 1. Розкотисті звуки, що зливаються в монотонне звучання. Грім двобою рокотом могутнім відгримів звитяжно над Дніпром (І. Гончаренко); Вітрець дихнув, Почувся рокіт грому, І дощ полив затоптані поля (П.  Словник української мови у 20 томах
4. рокіт — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм.  Словник синонімів української мови
5. рокіт — РО́КІТ, коту, ч. 1. Розкотисті звуки, що зливаються в монотонне звучання. Грім двобою рокотом могутнім відгримів звитяжно над Дніпром (Гонч., Вибр., 1959, 213); Вітрець дихнув, Почувся рокіт грому, І дощ полив затоптані поля (Воронько, Тепло..  Словник української мови в 11 томах