ряжка

ря́жка

-и, ж.

1》 Невелика дерев'яна або металева посудина з ручками у вигляді низького шаплика (перев. для миття в лазні).

2》 розм. Те саме, що пика.

Наїсти ряжку — зробитися гладким, товстим.

Значення в інших словниках

1. ряжка — ря́жка іменник жіночого роду невелика дерев'яна або металева посудина з ручками у вигляді низького шаплика — перев. для миття в лазні) * Але: дві, три, чотири ря́жки  Орфографічний словник української мови
2. ряжка — РЯ́ЖКА, и, ж. Невелика дерев'яна або металева посудина з ручками у вигляді низького шаплика (перев. для миття в лазні). В лазні – під теплим душем або при лаві над ряжкою з окропом – відбувалися конспіративні побачення підпільників-матросів (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
3. ряжка — РЯ́ЖКА, и, ж. Невелика дерев’яна або металева посудина з ручками у вигляді низького шаплика (перев. для миття в лазні). В лазні — під теплим душем або при лаві над ряжкою з окропом — відбувалися конспіративні побачення підпільників-матросів (Смолич, V, 1959, 471).  Словник української мови в 11 томах
4. ряжка — Ря́жка, -ки ж. ум. отъ ряжа. Канев. у. Полт. у. Черниг. у.  Словник української мови Грінченка