самоврядний

самовря́дний

-а, -е.

Який самостійно вирішує питання внутрішнього управління.

Значення в інших словниках

1. самоврядний — самовря́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. самоврядний — САМОВРЯ́ДНИЙ, а, е. Який самостійно вирішує питання внутрішнього управління. Ольвія, Тіра, Херсонес і ряд інших колоній на всьому протязі свого існування були самоврядними містами-державами (полісами), типовими для стародавньої Греції того часу (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. самоврядний — САМОВРЯ́ДНИЙ, а, е. Який самостійно вирішує питання внутрішнього управління. Ольвія, Тіра, Херсонес і ряд інших колоній на всьому протязі свого існування були самоврядними містами-державами (полісами), типовими для стародавньої Греції того часу (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 246).  Словник української мови в 11 томах