самоврядний
САМОВРЯ́ДНИЙ, а, е. Який самостійно вирішує питання внутрішнього управління.
Ольвія, Тіра, Херсонес і ряд інших колоній на всьому протязі свого існування були самоврядними містами-державами (полісами), типовими для стародавньої Греції того часу (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 246).
Словник української мови (СУМ-11)