самосуд
самосу́д
-у, ч.
1》 Самочинна розправа (без відома властей і без суду) над злочинцем чи запідозреним у злочині.
|| у знач. присл. самосудом. Без відома властей і без суду; самочинно.
2》 рідко. Те саме, що самосудник.
Великий тлумачний словник сучасної української мови