Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
свавільник —
сваві́льник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
свавільник —
див. непокірний
Словник синонімів Вусика
свавільник —
СВАВІ́ЛЬНИК, а, ч. Свавільна людина; самоволець. Гультяї, свавільники, дармоїди, вони іноді зраджували пана, перебігали до другого, котрий більше викочував їм п'яного трунку (Панас Мирний); Хотів [гетьман] ..
Словник української мови у 20 томах
свавільник —
СВАВІ́ЛЬНИК (той, хто проявляє свавілля), СВАВО́ЛЕЦЬ, САМОВО́ЛЕЦЬ, САМОПРА́ВЕЦЬ, САМОДУ́Р, БЕЗЗАКО́ННИК.
Словник синонімів української мови
свавільник —
СВАВІ́ЛЬНИК, а, ч. Свавільна людина; самоволець. Гультяї, свавільники, дармоїди, вони іноді зраджували пана, перебігали до другого, котрий більше викочував їм п’яного трунку (Мирний, І, 1949, 186); Хотів [гетьман]..
Словник української мови в 11 томах
свавільник —
Свавільник, -ка м. = сваволець. Мир. ХРВ. 91.
Словник української мови Грінченка